17 вересня відбувся другий тур набору кандидатів до Митрополичої Духовної Семінарії в Люблині, однозначний з прийняттям на студії на богословському факультеті Католицького Університету Івана Павла ІІ. Кожна з наших єпархій багатша цього року на одного першокурсника. Засоби масової інформації відмітили неочікуване збільшення числа охочих стати священиками у Польщі. Не справджуюються прогнози соціологів і інших фахівців від людини. Не відомо як пояснити те, що семінарія в Люблині прийняла три рази більше кандидатів, ніж перемиська. Насправді все є так, як має бути. Дух віє, куди хоче (Ів 3,8), не керується жодним сучасним GPS, яким знавці суспільних процесів хотіли б визначити його маршрут. І в нас цьогорічний набір став історичним. {jcomments on}

Не під оглядом числа прийнятих, бо двоє нових кандидатів це статистична середня з останніх років. Історичним є місце їх походження – парафії в Інську і Варшаві. На мапі покликань видно, що Західне Помор‘я і центральна Польща з Варшавою, це білі плями коли йдеться про рукоположених у священство. Чи це початок нових тенденцій? Дух повіє, куди захоче. Не варто передбачувати, щоб не осмішитись, як віщуни спустіння семінарій. Треба бути готовим на неочікуване.

Підтвердилась зате тенденція наявна від кількох років. Половина семінаристів походить зі змішаних родин, в яких вибір греко-католицької опції не був чимось очевидним. Дехто в дозрілому віці вернувся до традиції своїх батьків. Ще раз Дух дає доказ своєї суверенності. Враховуймо це в наших – часто похмурих – роздумах про майбутнє.

О. Богдан Панчак