Дні духовної віднови розпочались у п’ятницю, 9 грудня та закінчились у суботу, 10 грудня. Розважали над темою: «Духовне життя». Духовні науки отець розділив  на три етапи: 1) очищення серця; 2) просвічення душі; 3) з’єднання з Богом. Хоча реколекції тривали всього два дні, проте були неймовірно цікаві та принагідні для семінарійної братії. Направду, це було як ковток свіжого повітря. Ми почули відповіді на багато своїх внутрішніх питань, котрі кожен з нас носить у собі. Отець розказував про богопосвячених людей: як монахів, так і священиків. Він говорив, що ми повинні мати Христового духа у собі. Щоб перебували, також, у страсі Божому, бо люди, котрі віддаються пристрастям, втрачають Божу Ласку таку конечну для спасіння. Страх Божий означає ніщо інше, як боятись прогрішитись перед Богом. Потім Отець Дмитро навів приклад, що Богові миліший покірливий селянин, ніж гордий мудрець. І це справді так, бо Бог любить покірних, а гордими противиться. Дуже влучно і гарно було сказано про те, аби не осуджувати свого брата: «Ти грішиш сьогодні, а я згрішу завтра. Я не можу тебе засуджувати». Маємо уникати всілякими способами осудження інших, бо це Богу не миле. В Біблії знаходимо гарні слова, що доповнюють цей вислів: «Не судіть, і не будете судимі; не засуджуйте, і не будете засуджені; прощайте, то простять і вам» (Лк 6,37; Мт 7,1)». Також отець запрошував до того, аби ми не шукали волі своєї, а, навпаки, волі Господньої. Бо коли будемо шукати своєї волі, то втратимо духа Божого.

 «Хочеш змінити цілий світ – зміни себе». Дуже часто хочемо все довкола змінити, натомість не добачаємо своїх прогрішень. До цього роздумування пасує теж один молодіжний вислів, який є дієвим: «Хочеш змінити світ? – Помий після себе горнятко».  Щоб змінити світ потрібно мінятись самому. Не одразу, а крок за кроком. Не можливо теж одразу стати священиком, спочатку треба закінчити семінарію, сформуватись, а тоді аж святитись та приймати свячення. Не легко змінити себе, але з Богом усе можливо.

«Коли довіряємо Богу, то знайдемо спокій у серці». Ці слова отця Дмитра, якось особливо мені запам’ятались. Тільки подумати на хвильку, наскільки у сьогоденні є важко віднайти цей спокій серця, бо завжди найдеться щось, що буде нас непокоїти. Ми так створені, що мусимо завжди переживати, тільки-но вирішимо одну проблему, одразу ж появляється інша, і так до кінця наших днів. Як казав на одній зустрічі з молоддю Владика Венедикт Алексійчук: «На цьому світі, ми не знайдемо цілковитого спокою, лише у вічності». Тому треба у всьому довіряти Богові, щоб знайти цей правдивий спокій у серці. Бо без Бога ми завжди будемо незадоволені життям і все нам буде видаватися не так, як би мало бути. 

Отець Дмитро наголошував, щоб ми шукали у святому Письмі насамперед правди, а не велемовності чи простого зацікавлення. На думку приходять слова, які св. Іван Павло ІІ сказав, коли його запитали, які найважливіші слова для нього є у святому письмі: «Пізнайте правду і правда вас визволить». Тією правдою є Ісус Христос. Реколекціоніст неодноразово говорив нам, щоб ми наслідували у всьому Христа та йшли за ним протягом нашого земного життя. Бо Христос каже про себе: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя». Тому ходімо сміливо за Христом і він нам у всьому допоможе. Нас може покинути цілий світ та Христос буде завжди коло нас.

Проповідник доброго слова заохочував до того, щоб ми себе взаємно зносили та носили тягарі один одного. Це добра порада для нас семінаристів, котрі живуть під одним дахом день у день. Деколи нелегко є зносити цей тягар один одного, але Бог дає нам сили, щоб помагали один одному та разом працювали на славу Божу. В одній духовній книжці під назвою «Як співпрацювати з ласкою » написані чарівні слова: легко є любити всіх та цілий світ тоді, коли ти сам в кімнаті і нікого не має.

Перед закінченням духовної науки зустріч між семінаристами та отцем відбулася в «хадесі», де знаходиться наша бібліотека. Ми задавали безліч питань, а отець Дмитро радо на них відповідав.

Про ці духовні відвідини ще можна писати і писати, бо кожне речення отця було влучне і корисне для духовного життя. Дякуємо вам, дорогий Отче Дмитре, за духовне слово, бажаємо Божого благословення та великої любові до Бога. Нехай ваша душпастриська праця буде на Славу Божу та приносить багато рясних плодів.

Хочеться завершити цю статтю такими словами: «Любов до Бога – це наша сила».

Володимир Алфавіцький

ІІ курс

 фото:  Віталій Бойко, Роман Коцуровський

{jcomments on}