Христос Рождається! 12 січня до нас, у семінарійну каплицю завітав та очолив Службу Божу о. Ярослав Лазорик з Торонто. Отець закінчив нашу семінарію ще в 1995 році. На проповіді гість з далекого краю говорив про Любов Божу, яку кожен з нас має плекати та розвивати. Проповідник доброго слова казав, що Бог нас дуже любить і завжди готовий прийти на допомогу. Він любить нас такими, якими ми є – у всіх наших немочах та недосконалостях. Богові не важливо скільки у тебе написано магістерських праць чи докторатів, Йому є важливий ти, а не твої здобутки.

Опісля вечері ми зустрілись з Отцем в «Хадесі», де задавали багато питань, а священик з Америки радо та жваво (вживаючи час від часу англійські слова) відповідав на них. Отець давав нам цікаві поради та ділився досвідом. Ось, наприклад, декілька з них, які запам’ятались: «Проповідь має бути короткою – до 10 хвилин, не більше, наповненою прикладами, щоб люди могли її зрозуміти та порівняти з своїм життям; священик має мати якесь хобі, щоб трохи відпочити від щоденної праці; треба бути радісними та позитивно думати; треба бути з людьми, відвідувати їхні домівки, цікавитися ними, зробити так, щоб вони відчули, що ти їх любиш, що вони тобі не байдужі; голосити людям, що Бог їх любить, а заповіді Божі пояснювати не як якісь вимоги, а як дорогу до Бога. 

Наш отець має багато хобі, ось деякі з них: ловити рибу, ходити на полювання, подорожування, підводне плавання, екстремальні види спорту. Ми з великим захопленням слухали отця і десь в глибині серця тішились та раділи, що є такі гарні приклади, як проживати це життя в радості та любові, не зважаючи на жодні труднощі, а в отця, за його словами, було чимало.

Священик багато усміхався та жартував. Дивлячись на нього хотілося сказати: «Я теж не хочу змарнувати свого життя, а, навпаки, посвятити Богові, Церкві та людям. У отця Ярослава особлива парафія: мова літургії – англійська, а парафіяни різних національностей: італійці, словаки, американці, португальці, поляки. Це означає лиш одне, що для Христа усі рівні, Він – Безмежна Любов – любить усіх. Не важливо до якої Церкви ти ходиш, важливо те, що ти хочеш молитися та поставляти Бога. Отець, мов той добрий вівчар, веде стадо різних овечок до Доброго Бога. Приходять на думку слова, що насправді цілий світ – це велика родина, ми є один для одного брати та сестри. Це ми ділимо людей на національності, категорії, статуси, посади кращі та гірші, бідніші та багатші, а це не має бути так, маємо любитися та робити один одному добро, такою є воля Божа – «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе». Треба більше любити а менше оскаржувати та критикувати, бо любов має велику силу. 

Головна ціль приїзду отця, відкриємо вам секрет, це святкування 50-тиліття подружжя його батьків. Дорогий Отче, дякуємо, що завітали до нас та потішили добрими словами наші молоді та повні запалу до чогось великого серця. Бажаємо Вам та вашим батькам море радості, океан любові та безкрає небо Божого милосердя. 

Ваші друзі семінаристи, котрі одного дня неодмінно, за волею Божою, Вас відвідають.

Володимир Алфавіцький

ІІ курс

 фото:  Віталій Бойко

{jcomments on}