Семінаристи 2016/2017

2016-2017 mini

Літургійний календар

традиційних Церков візантійського обряду

chr-kal5

Ostatnio dodane zdjęcia

Декілька думок про піст...

Udostępnij

47

З 1-го по 4 березня 2017 року у Люблінській духовній семінарії відбулися великопосні  реколекції. Голосив науки для обох cпільнот єпископ-помічник радомської дієцезії Пйотр Тужинський, богослов-патролог. В цій статті хочемо поділитися думками владики-реколектанта, які можуть стати хорошим матеріалом для особистих роздумів.

Час посту є особливим періодом призадуми над своїм особистим життєвим шляхом, власними відносинами з Богом, а також переглянути моє відношення до тих, хто поруч зі мною. Реколекції це саме відповідний час зупинитися серед різноманітних обов’язків, щоденних турбот ввійти в тишу, яка є підставою, щоб почути голос Слова і в світлі Слова переглянути вище сказане. Це час, щоб зміцнити власного духа, пізнати ті сфери, над якими ми повинні неустанно працювати, це звільнення від того, що стає перешкодою в пошуках Господа та здійсненні Його волі. Реколекції також називають духовними вправами. Як кожні фізичні вправи, реколекції вимагають зусиль та тренувань. Матерією в спорті є власне тіло і відповідні знаряддя, щоб його тренувати. Натомість в духовних вправах цією матерією є наша душа, конференції, роздумування, молитви. Не дарма той, хто підходить до них з відповідальністю в один момент скаже: «я втомився». Це є властивий знак, що реколекції проходять успішно. Отже, це час важкої праці над власною внутрішньою особою з метою впорядкувати особисте життя і таким чином краще служити Господеві, сповнюючи Його волю.

Для того, щоб реколекції були успішними, неодноразово повторював владика Петро, необхідними є виконання декілька умов:

- стати в правді;

- вийти на пустиню;

- боротися і досвідчити благодаті.

Стати в правді. Правда є тим чого людина неустанно шукає. Цей пошук закладений в природу людини. Не може бути багато правд. Правда не є чимось релятивним, відносним. Правда є одна і завжди та сама. Проповідник наголошував, що християни є тими, які не бояться правди. Важливо її розпізнати. В цій дорозі до правди помічником є Дух Святий – Дух правди. «Моральним і фундаментальним обов’язком людини – пошук правди» (VS 34). Святий Августин писав: «Блаженне життя є радістю з правди». Маємо йти за правдою, за своєю правдою. Однак вона не є суб’єктивною. Коли ми в світлі Божого Духа пізнаємо істину, то вона не може суперечити вченню Святого Письма, Церкви чи Традиції. Кардинал Ньюмен під кінець життя попросив, щоб на його гробі написати слова: «Від тіні та уяви до Правди!». Очевидним стає те, що цією Правдою є Ісус Христос. Ми боїмося правди, бо боїмося в її світлі пізнати власні гріхи, однак тільки вона робить нас правдиво вільними.

Вийти на пустиню. Пустиня – місце небезпечне. Нема води, в піску укриті скорпіони. В день – пекуче сонце, а вночі – невиносимий холод. Це місце особливого випробування. Тут немає насолод, немає приємностей, а коли людина спрагнена, постає міраж, який за короткий час зникає. Однак, це місце має в собі силу очищення. На пустині Бог забирає від тебе все. Залишаєшся тільки ти і твої думки. Першою необхідністю на пустині є молитва. Основною молитвою пустині є одне слово – «Ісус». Другою необхідністю є праця. Цього нас вчать Отці пустині. Не можна залишатися бездіяльним. Третьою – розмова зі старшим, з аввою, тобто з духівником. Найбільшим ворогом пустині є Полуденний демон або іншими словами демон знеохочення. Щоб його оберегтись та подолати потрібна одна чеснота – покора. В духовному житті пустиня є неминучою, але водночас необхідною. 

Боротися і досвідчити благодаті. Маю погодитися на боротьбу. Війна триває. Можуть бути рани. Мусимо бути сильними, маємо встати та боротися. Матч виграє той, хто заб’є більше голів. Цій боротьбі має товаришувати свідомість того, ким ми є. А ми всього є люди. Достоєвський писав: «Зло буває більше від людини, але від зла є більший Бог» («Біси»).  Милосердя – це відповідь Бога на людський гріх, що проявляється в Таїнстві Покаяння. В цьому таїнстві Бог повертає гідність людини, показує її власну велич. Ця велич – це любов Бога, яка дається задарма. 

Бажаємо і молимось, щоб цьогорічний піст приніс позитивні зміни у Вашому житті. Це є можливо, бо «коли Бог бажає, підкорюється порядок природи, бо Він творить як хоче» (Богородичний 4-ї пісні четверга І-го тижня Великого Посту Канону А. Критського). Витриваймо в цьому святому часі, щоб дійти до кульмінації посту – Господньої жертви на Хресті, а відтак з переміненим серцем увійти в торжество Воскресіння. 

Дякуємо владиці Пйотрові за виголошені науки, повні запалу та Святого Духа і бажаємо, щоб його єпископське служіння принесло рясні плоди для слави Божої та добра Святої Церкви.

 

Ігор Гінда

VІ курс


 фото:  Віталій Бойко, Роман Коцуровський, http://seminarium.lublin.pl

 

Урочиста інавгурація нового академічного року в люблінській духовній семінарії

Udostępnij

Dodaj komentarz


Kod antyspamowy
Odśwież

Pielgrzymka - Góra Jawor

Pielgrzymka na Górę Jawor 2017

Семінарійні Хори


PopUp MP3 Player (New Window)

Mapa powołań

mapa powolaniowa 180