Семінаристи 2016/2017

2016-2017 mini

Літургійний календар

традиційних Церков візантійського обряду

chr-kal5

Ostatnio dodane zdjęcia

Це були незабутні реколекції

Udostępnij

35

З 24 по 26 березня 2017 року молодь Люблінського Товариства українських студентів-католиків «Обнова» уже вдруге організувала молодіжні реколекції. Місцем проведення був реколекційний дім «Еффата» сестер служебниць Пресвятої Діви Марії.

Нашим реколектантом був отець Юрко Остап’юк зі Львова, голова капеланів для молоді Львівської архиєпархії. Тема звучала так: «Ось я, пошли мене» Іс. 6,8. Найдивовижнішим було те, що нас було аж тридцять п’ятеро. Сюди приїхали  молоді люди різного віку, котрих об’єднувала одна спільна риса любов та пошана до Бога. Молодь приїхала на реколекції в Перемишль не тільки з Люблінської «Обнови», але також із таких міст та областей, як Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Краків, Варшава. На духовних вправах панувала родинна та невимушена атмосфера. Всі легко знайомилися, йшли на контакт, співали пісень під гітару, ділились своїм досвідом віри в Бога та підбадьорювали  один одного. Цілими днями була присутня посмішка. Ми посміхались один одному та робили кожен день дивовижним. Отець неодноразово нам нагадував, що усмішка має велику силу, вона є любов'ю, вона має здатність перемінювати людину. Тому щоденно був заклик: посміхайся частіше. Чому посмішка є така важлива для нас у житті? Бо вона несе радість, несе надію, несе любов. Через посмішку людини до нас посміхається Живий Бог.

Для отця, як сам він про це говорив, такі реколекції були великим викликом, бо переважно він займається молоддю котра не є оцерковленою, натомість, тут був кожен з певним духовним багажем та з своєю життєвою історією. Але це не завадило  провести отцю Юркові класні та незабутні реколекції, які надовго залишаться у наших серцях.

Це були особливі та живі реколекції. Ми слухали Отця з великим захопленням. Кожне його слово – було живою водою, котра тамувала спрагу незнання та приносила полегшу для розуму і душі. Якщо описати отця кількома словами то можна написати наступне – нетиповий, радісний священик, який має лагідний погляд, щиру посмішку та бороду отців церкви. З ним хотілося говорити, ставити питання та слухати. Реколекції були насичені молитвою. Хотілося молитися та вдивлятися в Святе Розп’яття, питаючи Ісуса в глибині серця: «Любий Боже, до чого ти мене кличеш?».  Властиво над цим питанням ми усі шукали відповідь молячись та слухаючи конференції. Святу Літургію, Утреню, Вечірню та інші молитви прикрашали чарівні голоси: сестр служебниць, а особливо сестри Маркіяни, молоді та братів  семінаристів. Співав кожен і це спільне моління підносило наші душі до Бога. Співали багато, не хотілося виходити з каплиці, хотілося прославляти Бога піснею та молитвою. Особливо закарбувались в пам’яті слова пісні про те, де перебуває Бог: «Там де є любов і доброта, там де є любов – там є Бог». І справді, коли будемо любити Бога, себе, ближніх та чинитимемо добро – знайдемо Бога, Бога Живого та люблячого батька.

Ще раз повторюсь – це були особливі реколекції. Відчуття, емоції, захоплення, переживання були схожі до Світових Днів Молоді, які теж були неповторними.

Отцю Юркові вдалося нас переконати в тому, що бути з Богом на щодень, любити Його, прославляти, допомагати Йому і виконувати Його святу волю щодо нас – це найкрутіше, найекстримальніше, найнеповторніше завдання у нашому житті.

Усе сприяло для того, щоб молитися і роздумувати над нашим життєвим покликанням. Особливо – місце проведення, де знаходиться реколекційний дім, котрим опікуються Божі бджілки – сестри служебниці. Цих декілька днів ми провели наче в раю. Зранку нас будив замість надокучливих будильників – чарівний спів пташок, навколо гарні краєвиди та чисте повітря. Тричі на день під час спільної трапези по благословенню отця – ми отримували слово-цитату, яка промовляла до нас та вказувала, на що маємо звернути увагу, за що подякувати, як вирішити ту чи іншу проблему. Цитати були взяті з Святого Письма та з інших християнських джерел. Всі були задоволені та з радістю читали маленькі «посланнячка з неба».

Чудо-реколекції були поділені на п'ять конференцій.

На першій ми обговорювали про те, які маємо таланти, як їх розвивати, а не закопувати. Було зачитано фрагмент з Євангелії про таланти. Отець завжди ділив конференцію на 3 блоки: 1 – давав запитання молоді; 2 – давав науку; 3 – давав завдання. На першій конференції ми також усі познайомились. Кожен ставав, говорив своє ім’я та казав 3 речі, які любить і 3, яких не любить. Було весело та кумедно. Хтось любить подорожування, хтось книжки, хтось музику. Навпаки хтось не любить молока, хтось котів, а хтось вставати зранку. Це свідчить лиш про одне, що кожен з нас особливий, не має однакових людей, кожен є дорогий для Бога. Перший день закінчився Хресною Дорогою з розважаннями наповненими цитатами великого Митрополита Андрея Шептицького.

Другого дня ми мали три конференції. Перша була на тему: «Подружжя». Подружній стан є дуже гарним життєвим вибором, але над ним треба старанно працювати і добре обдумати. Отець запрошував нас, щоб ми перед тим, як обирати ту чи іншу людину на все життя «включали серце та розум». Потім він додав, що не емоції повинні нами керувати, а спокій в серці та свідомий вибір. Ось, які поради подає отець аби подружнє життя було щасливе та любе Богові: спільна молитва; перепрошення; діалог-спілкування; кохання. Також отець Юрко говорив про те, що діти – це наше майбутнє. Діти є тими, хто на старість літ батькам подадуть кухлик води, будуть їхньою опорою, а після смерті похоронять та будуть приходити на могилу. Діти – це плід  любові, це радість у сім’ї. Пізніше ми отримали  завдання: хлопці окремо та дівчата окремо і роздумували над подружньою клятвою. Ключовими словами цієї клятви є: любов, вірність, чесність, послух подружній, не покину аж до смерті. Ці спасенні вказівки допоможуть подружжю пройти усілякі кризи та знеохоти.

Наступна, друга, конференція була про «священство». Ця тема в особливий спосіб торкається нашої семінарійної братії. Бо під час навчання в семінарії ми формуємось та розпізнаємо своє покликання, щоб одного дня без вагань сказати наступні слова: «Так, Господи – хочу бути священиком, хочу Тобі служити та виконувати Твою святу волю. Хочу помагати усім людям, котрих Ти мені пошлеш на мою дорогу та провадити їх до Тебе. Ось я, пошли мене». Нелегке це служіння, але дуже величне та приємне Богові. Отець реколектант подав наступні вказівки до чого покликаний священик, поділивши їх на три основні складові: молитва, Святе Письмо та милосердя. Молитва, бо священик, який не молиться – не може бути священиком. Тут мається на увазі, окрім Святої Літургії – Молитослов, а особливо приватна молитва – розмова з Богом-Творцем. Отець запрошував до того, щоб Бог був нашим другом, з яким ми можемо поговорити на всі теми нашого життя. Святе Письмо, бо звідти священик черпає живий образ Бога на землі. Через Євангеліє священик говорить як Христос, діє як Христос. Євангеліє показує, як має поводитися священик. Священик покликаний до милосердя та сповіді. Щира сповідь дає людині можливість почати все знову, наче з чистого аркушу. Отець просив нас, семінаристів, щоб ми полюбили Молитослов, полюбили семінарію, полюбили молитись... Також згадував про інший вимір священства – служіння кожної людини для ближнього. Кожний в певній мірі може бути священиком, бо це означає служити Богові та людям. Найкращим прикладом такого служіння є, безумовно, свята Мати Тереза, котра присвятила цілковито своє життя бідним та хворим. Вона робила речі неймовірні для людського розуму, а чому? Бо любила Бога понад усе, а з любові до Нього творила багато добра. Тому за словами Федіра Гааза — «Спішімо робити добро». Хай цей заклик запалить наші серця до добра.

Тертя суботня конференція була про монашество. Монах, монахиня – це особлива людина, яка молиться не тільки за себе, а й за увесь світ. Наш світ тримається дякуючи їхнім щирим молитвам. Вони відрікаються від дочасних благ та йдуть за покликом Христа: «Іди за мною». Це не є легкий вибір, але з Богом усе можливо. Святі говорять: місце людини у сім’ї, яка пішла в монастир займає Пресвята Богородиця. Тут особливо звертаємося до батьків, щоб не боялися відпускати своїх дітей за покликом Божим. Оскільки отець є одружений, то попросив сестру Маркіяну дати свідчення про своє покликання. Сестра погодилися та на одному диханні розповіла про своє покликання. Не було воно легким, були різні труднощі, випробування та сестра не здалась, а з молитвою та вірою у Бога стала монахинею. Всі уважно слухали та десь в глибині серця тішились за неї. Сестра сказала важливі слова: «Я щаслива у своєму покликанні та безперестанку дякую Богові за цей дар». Безмежно дякуємо вам сестро за свідчення, за вашу радість і любов під час реколекцій.

Отець неодноразово нам говорив: «Будьте щасливі у своєму виборі». Бог нас кличе до щастя, а не до смутку. Сумний католик – сумнівний католик, так говорив наш Великий Митрополит Андрей Шептицький. Це велике мистецтво – бути щасливим та радісним. Звичайно, будуть труднощі та випробування та все витримаємо, коли будемо молитись і працювати на Славу Божу. Не треба нічого боятися, бо страх сковує людину, не дає можливості розвиватися і йти вперед. В житті потрібно навчитися ризикувати, а решту допоможе Бог. Отож, любі брати та сестри, сміливіше, якщо чуємо покликання до семінарії або до монастиря, то за словами Любомира Гузара – варто спробувати, а тоді побачимо наше воно чи ні.

В неділю раненько ми помолились Утреню, а потім отець провів останню конференцію на тему Богородиці: «Ось я, слугиня Господня, нехай мені станеться по слову Твоєму». Отець говорив, що Христа, найкраще, ми можемо зрозуміти через Богородицю. Богородиця є тою, яка приводить Ісуса, вказує та веде до Ісуса. Для молоді, Богородиця є дорогою до неба. Вона є прикладом великої покори, бо не побоялася у свої чотирнадцять років прийняти Божу волю та йти за нею аж до кінця. І тут одразу ж Отець поставив нам питання для роздумування: «Чи вміємо ми той голос ангела Гавриїла почути та прийняти?».

Богородиця є теж другою Євою, яка приймає цей Божий план щодо своєї особи, а відтак на спасіння людей. Вона, маленька дівчинка, бувши вагітною не побоялася піти до своєї родички Єлизавети через небезпечну пустиню, де було повно змій, скорпіонів та розбійників. Богородиця вчить нас не боятися. Вона вчить нас своїм життям голосити Христа тут і тепер, та цілковито віддатися на волю Отця. Богородиця не дискутує з Гавриїлом, не задає питань, не пручається, а в покорі приймає Божий план. Богородиця ризикнула. Вона маленька, непомітна людина, але Бог через неї творить великі діла для спасіння людей. Це свідчить лиш про одне, що Господь вибирає  простих, немічних, примітивних, недолугих рибалок для голосіння Слова Божого. Цим рибалкою є кожен з нас. Кожен може піти за Христом та голосити Його Слово, потрібно трохи відваги та любові. Христос любить убогих, він приходить у світ не в багатих палатах, а у бідній яскині, Він є тихий і покірного серця, що очеретини надламаної не доломить та гніту тліючого не погасить. Він – це безмежна любов. Бог через нас може зробити великі справи. На завершення конференції священик сказав нам гарне та мотивуюче слово: «Без вас цей світ не зміниться, дорога молоде! Кожен з вас в певній мірі пізнав Христа та пішов за Ним. Дороги назад не має, відваги, тільки вперед. Розвивайте свою духовність і Божий дух вас поведе. Кожен з вас має неймовірні таланти, тому не закопуйте, а розвивайте їх. Любов проявляється в дуже простих речах: пробачити собі та брату, служити ближньому, помагати покинутим та нещасним, посміхатись незнайомим, бути щасливими… Через ці добрі вчинки вашого серця зможе діткнутись Ісус Христос, лиш тоді ви зможете обійняти живе розп’яття Христове. Усміхайтеся побільше – це добре. Ваше життя по великій мірі залежить від вас, але через призму християнства воно вже не належить лише вам, але Христові, який провадить Вас. Будьмо з Христом завжди до кінця наших днів у сльозах та радості, як це показала нам наша Матір Богородиця, котра стояла під Хрестом та тужила за своїм Сином не відступаючи від Нього ані на мить. У страсний тиждень роздумуйте над терпіннями Ісуса Христа читаючи Євангеліє. Закрийте очі та уявіть собі цю хресну дорогу та призадумайтесь, ким я себе бачу на цій дорозі. Зробіть Бога своїм другом. Шукайте і знайдете, а головне нічого не бійтеся».

Реколекції завершилися Божественною Літургією та святковим обідом. Всі були щасливі та задоволені. У серці був легкий смуток. У декого з очей пробиралися сльози. Не хотілося їхати. Було багато обіймів, щирих побажань та посмішок. Ці три дні були надзвичайні та кольорові.

Хочеться подякувати: отцю Юркові за те, що приїхав і провів класні реколекції; сестрам служебницям за те, що так гарно та гостинно нас прийняли; братам семінаристам за те, що допомагали своїми талантами у їх проведенні; дорогій молоді, яка відважилась, залишила свої справи та чисельно приїхала.

Пробачте, що так багато написав, але інакше я б не зміг передати усі емоції та відчуття, що тоді панували. На завершення хочу сказати ще одне: Бог є любов’ю, любімо своїх ближніх та спішімо робити добро.

ВІДГУКИ:

с. Маркіяна: «Було справді чудово, бо сам Господь був з нами, наче вирвав кожного із щоденності, зібрав разом та дав Свого пастиря. Я захоплена ідейною та сміливою молоддю, яка молиться, шукає Бога, бореться за Нього, прагне відкрити своє покликання. Слава та дяка Богу за все, що дав нам досвідчити і пережити на цих реколекціях.»

Марія Николишин: «Реколекції у Перемишлі, принесли у моє життя масу духовного збагачення, море позитиву і нові знайомства, яким я дуже рада. Такі поїздки необхідні для духовного насичення спрагнення душі. Вони збагачують, розширюють наш духовний світогляд і допомагають краще пізнати Бога.

Величезне дякую організаторам, отцю Юрію, сестрам монахиням за молитви і неоціненний труд, який був вкладений.»

Назар Патрило: «Дивись ширше – побачиш більше! Перша спільна молитва після приїзду – цe було щось надзвичайне, ми були, немов вирвані з рeального світу, цe вразило мeнe до глибини душі. З кожною хвилиною спільного пeрeбування, ми ставали всe рідніші та рідніші один до одного, а самe головнішe, наші сeрця ставали всe ближчe і ближчe до нашого Нeбeсного Творця. Спільні молитви, духовні розмови, сповідь залишили для мeнe вeликe вражeння...»

Олеся Магдиш: «Була дуже вражена атмосферою, в якій перебувала протягом 3 днів, відчувала душевний спокій, радість від можливості близько перебувати з Богом. Збагатилася новими знаннями щодо любові до Бога і ближнього зокрема. Познайомилася з новими, позитивними, щирими людьми. Дякую за можливість такої поїздки. Я насправді дуже задоволена і винесла для себе дуже багато користі.»

Люба Бутрин: «Де я є по відношенні до Бога? Щиро дякую за це, здається, просте питання о. Юркові. Насправді, воно відкриває більше дверей людського серця, ніж сотні різних книг чи філософських статтей. Якщо закрити очі і щиро задуматись над тим, де є Бог у моєму житті, ми відкриємо усі свої немочі, торкнемося глибини своїх переживань.

Кожні реколекції надихають, окрилюють. Коли ти слухаєш науки, молишся, читаєш, розмовляєш на важливі для твоєї душі теми, здається, що все змінилося і дальше буде все якнайкраще. Але коли після таких вихідних повертаєшся до буденних справ, забитих вічними проблемами і гріхом, цю крихту окриленості Святим Духом тяжко втримати і на секунду.

Сьогодні вівторок. Цей коментар може не такий короткий, як хотів би Віталік, не такий красномовний, як хотіла би я, не передає конкретного змісту всього сказаного отцем Юрком, але він відображає те, що відчула. Відчула, що потрібно боротися за Божу любов в своєму серці, повинна віднайти себе на іконі Божого Милосердя до мене, повинна ризикнути в малому, щоб потім радіти з того, що отримаю. Дякую усім за присутність. Дякую, сестри! Дякую, отче!»

Дмитро Федлюк: «Реколекції надихнули мене до тривалих пошуків Бога, а також до пошуків мого місця у цьому світі. Дали змогу замислитись над своїм покликанням. Знайомства з новими людьми і ділення особистим досвідом життя дали змогу, також, багато над чим задуматись – кожен має над чимсь працювати, що шукати, незалежно скільки має років і яке становище у світі займає.»

Володимир Алфавіцький

ІІ курс


 фото:  Назар Патрило
(більше фото і тут)

 

Урочиста інавгурація нового академічного року в люблінській духовній семінарії

Udostępnij

Dodaj komentarz


Kod antyspamowy
Odśwież

Pielgrzymka - Góra Jawor

Pielgrzymka na Górę Jawor 2017

Календар

czerwiec 2017
N P W Ś C Pt S
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

Семінарійні Хори


PopUp MP3 Player (New Window)

Mapa powołań

mapa powolaniowa 180