"А ми, взяті в полон вірністю твоєю, Йосафате, Господеві співаємо радісно: Алилуя!" - (Акафіст до Святого Йосафата).

Неділя, 24 листопада 2019 року, надзвичайний і незабутній день для Люблінської парафії. Разом із надзвичайним гостем - Йосафатом Говерою, що є Екзархом Луцьким,  ми змогли разом відзначити пам’ять слов’янської «сталевої колони» - св. Йосафата Кунцевичa. Архиєпископ Полоцький - постать великого значення, коли мова йде про сучасну ідентичність східного "руського" християнина. Дивлячись на його життя та службу, ми можемо повністю розкрити справжнє православне серце християнина. Саме воно твердо стоячи на східному стовпі Вселенської Церкви споглядає на Вічне Місто. Таким чином, він може сказати, що таке ставлення включає універсальний підхід - підхід першої Церкви.

Владика Йосафат вказав нам, як побудувати єдність у ці дні, коли реалії стояли зовсім по-іншому. Ми не можемо говорити про єдність Церкви, якщо її члени розділені на найбільш фундаментальному рівні - сімейному житті, любові, дружбі та міжособистісних стосунках. Єдність Церкви починається з братства між "ти" та "я".

Коли люди намагаються знищити цей порядок, часто трапляються великі трагедії. 23 листопада ми вклонялися всім, хто став жертвами комуністичного режиму. Під час Голодомору, пам'ять яку ми пригадуємо у ці дні, загино безліч українців. Нехай ми завжди чуємо їхній голос, який несе у собі вічність і закликає нас любити ближнього.

Христофор Єдвабнік

ІІІ Курс

 фото: Петро Яворський

{jcomments on}