21 вересня 2013 року святкуватимемо празник Різдва Пресвятої Богородиці. В інтернеті з‘являться інформації про історію цього свята, зміст його служби, значення для духовності. Майже всюди буде це матеріал з книжки о. Юліяна Катрія, ЧСВВ «Пізнай свій обряд». Між тим, що за о. Катрієм подадуть наші сайти, і тим, що подають літургійні книги, молитовники і молитвослови 2013 року, як і в попередні роки, не буде різниць. Насамперед назва свята буде одна і та сама. Проблемним виявляється день, без якого не можна святкувати народження людини, тобто день зачаття. Чи 2012 року, як це було в минулих роках, інтернет, літургійні книги, молитовники, молитвослови і церковна преса представлять образ, який, не вдаючись до евфемізмів, треба назвати хаосом.

У вступі до третього, виправленого і доповненого видання праці о. Катрія («Свічадо», Львів 2004), написано, що «зроблено спробу впорядкувати церковну термінологію і узгодити її з тією, яку ми вживаємо в наших виданнях». І справді, після празника святого отця Миколая йде празник Зачаття Богородиці святою Анною. Але вже у сам текст львівські видавці не втручалися, і таким чином, історія розвитку празника в нашій Церкві представлена о. Катрієм, ігнорує коректу, яку у сорокових роках двадцятого століття ввела римська реформа наших літургійних книг. Релігійно-інформаційна служба України 22 грудня 2011 року подала, що «Православні та греко-католики 22 грудня святкують Празник Зачаття Богородиці Святою Анною». Текст повідомлення закінчувався словами з книжки о. Катрія: «Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Українська Греко-Католицька Церква після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства». А на офіційній сторінці нашої Церкви www.ugcc.org.ua 22 грудня 2011 року в рубриці «Покуття» повідомлялось: «22 грудня, Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці». Щойно 23 грудня з`явилась правильна назва свята.

Почалось третє десятиліття легального функціонування нашої Церкви на батьківщині. Діє католицький університет, кілька духовних семінарій, десятки студентів повернулися з успішно завершених закордонних студій. І незмінно наприкінці грудня доводиться констатувати, що того замало. Для одних – це видно малоістотна справа. Для інших, які особливо наголошують на потребі вірності і послуху Вселенському Архієреєві, – парадоксально, – нагода показати себе «правдивими» католиками і проігнорувати рішення покликаної ним комісії. Не допоміг у цьому питанні і Катехизм УГКЦ. У фрагменті про Богородичні свята написано: «Зі святом Різдва Богородиці пов`язане свято Зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю, або Непорочне зачаття Пресвятої Богородиці 9/22 грудня – за дев`ять місяців до її Різдва)»( 576). На позір банальне питання назви і служби свята є насправді тестом, лакмусовим папірцем богословської тотожності нашої Церкви. В половині двадцятого століття, коли 1950 року проголошено догму про Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, нікому, на щастя, не спало на думку «достосувати» нашу службу Успення Пресвятої Богородиці до сформулювань нової догми. Тут подається (у форматі PDF) текст з „Календаря „Благовіста»” з 1998 року, присвячений порушеній тут проблемі.

О. Богдан Панчак

{jcomments on}