19 грудня на нашому сайті повідомлялося про відвідини семінаристами Екуменічного дому суспільної допомоги в Пралківцях, що біля Перемишля. Автор допису Іван Ядловський написав тоді, що на завершення візиту «Сестри запросили семінаристів на вечерю, в часі якої відбулася тепла розмова щодо співпраці семінарії та домом опіки. Була обговорена можливість проведення волонтаріяту у вільному часі для семінаристів». Хвилина, коли можна сповістити про дотримання даного слова, є завжди моментом полегші і обгрунтованої гордості. Відразу після закінчення навчального року семінаристи Ігор Губач і Франциск Врубель подалися до Пралківців і до 7 липня працювали волонтерами, виконуючи доручені Сестрами завдання. Досвід зустрічі сповненої сил юності з братами і сестрами, яким треба допомагати в найелементарніших життєвих функціях, є незамінимою школою дозрівання до священства. Протягом наступних вакаційних місяців до Пралківців приїдуть інші семінаристи.

Крім позначених неміччю і проминанням буднів, з яких в основному складається наше життя, є в ньому і моменти святкові, незабутні, від яких починається відлік нового. Таким днем була неділя 8 липня для випускника нашої семінарії Богдана Крика з Венгожева. Цього дня, після однотижневого «у Христі дияконства», в яке він був поставлений Митрополитом Перемисько-Варшавським Іваном Мартиняком у Перемишлі 1 липня, диякон Богдан у Львові прийняв єрейські свячення. Його святителем був Митрополит Львівський Ігор Возняк. Новоєреєві Богданові і його родині бажаємо всього що потрібне, щоб здійснилося прохання про «чисте і бездоганне священство» з Чину свячень.

Останнє повідомлення буде радісним не однаковою мірою для всіх. Так воно є з митрополичою семінарією. З двох прийнятих на перший рік семінаристів з Польщі радітимуть обабіч Вісли, але на правобережжі ця радість буде більшою. Адріан з Хотинця і Павло з Команчі відновили нашу надію. Лівобережжя хай не припиняє просити Господа про нових робітників, а семінарійною одинадцятою годиною є другий набір у вересні.

О. Богдан Панчак