До четверга 4 жовтня (21 вересня за юл. календ.) триває посвяття празника Воздвиження чесного Хреста. Був, очевидно, і день передсвяття з власним тропарем і кондаком. Але це не все. Про рангу цього свята свідчить те, що до нього приготовляє нас субота/неділя перед і субота/неділя після самого празника. Таким чином, якщо не врахуємо субот, отримуємо триптих: Церква готує себе до празника, святкує його і у супроводі його духу і змісту йде далі ритмом літургійного року. Такий підхід завжди корисний, але сьогодні особливо потрібний. Бо хрест одні на наших очах - скликавши заздалегідь журналістів з камерами - пиляють, інші перетворюють на знаряддя боротьби не з демонами в собі, а з людьми, з Іншими.

Найважливішим, нормативним є Слово Боже, яке читається під час Служби Божої. В неділю перед Воздвиженням чуємо від Христа, що треба, щоб він був «піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним»(Ів 3, 14-16). Чи треба ці слова пояснювати? Вистачить повторювати, що й робить візантійська Церква завжди, коли служиться Божественна Літургія Івана Золотоустого - в анафорі, перед словами встановлення Євхаристії. Ясно і виразно представлена мотивація Воплочення - любов. Любов аж до кінця, хресного кінця.

В сам день празника стихира на утрені сповіщає, що хрестом «поганство перемагається», але Євангеліє розповідає про розп`яття Христа. В тропарі співаємо: «Перемогу благовірному народові над супротивником даруй!» і ветхий Адам в нас персоніфікує супостата: безбожник, москаль, ендек? Закарбуймо собі слова отця Жана Корбона: «Збагнімо, що через свій хрест Христос не воює з жодною людською істотою - навпаки, він примирює усіх людей з Отцем та одних з одними, розбиває могутність зла, яке панує над світом та живе в кожному з нас. Він звільняє нас від насилля зла». Молитва Церкви підтверджує слова француза, котрий так полюбив Схід, що став мелхітським священиком. На шостому часі, тобто о 12 годині, коли розпинали Христа, величаємо Отця за те, що дорогоцінним хрестом свого Сина «розписку гріхів наших розірвав і переміг начало і владу темряви». Начало і влада темряви переможені! Тоді чому за двадцять років у Польщі число екзорцистів зросло з 4 до 120! В Україні - глобалізація! - і в інших країнах подібні процеси. Навіщо християнство, яке сумнівається у перемозі любові над началом і владою темряви?

В неділю після Воздвиження Христос каже: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за мною»(Мк 8, 34). Неперевершений містагог Іван Золотоустий пояснює: «Дивись, не додає до своїх слів жодного примусу...Не сказав „мусите це перетерпіти“, а як? - Коли хто хоче. Не змушую, не чиню тиску, але кожного роблю паном власної волі. Бо закликаю до чогось доброго, а не до злого і прикрого, не до кари чи помсти, щоб треба було мені когось силувати. Сама природа тої речі може притягнути до себе». Ключ до успішної євангелізації: бути Церквою, бути християнином, сама природа яких притягуватиме всіх, хто шукає любові, правди, сенсу життя.

О. Богдан Панчак