Західна Україна зробила свій внесок у розвиток іконостасу. В половині XVII ст. з`являється тут новий ярус – Неділь П`ятдесятниці. Тома, несправедливо названий невірним, жінки мироносиці, розслаблений, жінка самарянка, сліпороджений, св. Петро Олександрійський зображені на тих іконах з Ісусом або на тлі порожнього гробу(мироносиці) – це співрозмовники Христа, котрий, як побачимо, був там, де посилає своїх апостолів.

         Польський православний богослов Єжи Клінгер (1918-1976) запропонував цікаву інтерпетацію чуда зцілення розслабленого (Ів 5, 1-15) і порядку трьох, починаючи від цієї про паралітика, неділь П`ятдесятниці. Купелеве місце, зване Витезда, було поганським місцем культу, де, завдяки цілющим властивостям води, хворим ставало краще. Відвідини Христом поганської святині були проблемою для євангелиста і тому впровадив він ангела, що заколочував воду, отже «монотеізував» купіль. На поганську тотожність розслабленого вказує – чуже біблійному баченню – пов`язання хвороби з гріхом. Христос достосовуєсвоє послання до рівня співрозмовника, як пише о. Клінгер, «від поган не вимагає нічого більше, як залишитися в рамках їх найкращих можливостей, творити добро в рамках натуральної етики».

         Порядок трьох неділь – розслабленого, самарянки і сліпородженого – це, на думку православного богослова, відвернений перелік місць, до яких Христос послав апостолів після воскресіння. Вони, прийнявши силу Святого Духа, мають бути його свідками «в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді 1,8). Сліпороджений походить з Юдеї, самарянка з Самарії, розслаблений представляє «край землі». Всюди там, де посилає учнів, Христос вже був. Був і діяв. Відважно, всупереч релігійним заборонам і культурним упередженням. Зайшов до поган, розмовляв з жінкою, і то з «нечистої» спільноти. Мета освячувала засоби. Бо метою було спасіння людини, незважаючи на її статус. Церква, отже, винаходить колесо і відкриває Америку, коли за свої епохальні досягнення вважає вихід назустріч «іншим».

         Західноукраїнські іконописці якось передбачили нашу долю. Виносячи на іконостас зцілення розслабленого, вони немов сказали: вам доведеться бути свідками Христа аж до краю землі. Бо Вармія і Мазури, Помор`я і Силезія це для нас «край землі». В 1947 р. виселенці не зустріли тут формальних поган, але зазнали трактування, яке треба назвати переслідуванням. Що нам робити в 2012? Звичайно, можна заявити, як у «адаптованій» версії 137-го псалма: «Нехай послухає світ, як ми страдаєм нині». Навіть як послухає, не прибіжить з допомогою. А нам, виливши наступні сльози, стане легше? Альтернатива така: нехай послухає, нехай побачить світ, як живемо нині на цьому «краю землі», північному і західному, георгафічно і цивілізаційно, як збагачуємо його краєвид східнохристиянською архітектурою, наповнюємо співом і мистецтвом. Душу нашу, Господи, надмірним страдництвом розслаблену, воздвигни божественним твоїм заступництвом!