Семінаристи 2020/2021

             Nasza wspólnota

129495176 217863713185430 2255247564463914871 n

Літургійний календар

традиційних Церков візантійського обряду

chr-kal5

Archiwum

«Що подумають про нас?»

Кілька років тому у вступі до виданої у Франції книжки про уніятизм Кир Михаїл Гринчишин так характеризував релігійну ситуацію в Україні: «Часто йдеться про віру мало освічену. Про віру, яка не живиться ні навчанням, ні знанням. В результаті – це віра обмежена, віра яка іноді межує з фанатизмом і суєвір`ям. Існує заколот і бракує світла не лише у свідомості та серцях простих вірних, а й священиків та єпископів». На цей діагноз відповіла одна мирянка: «Якою мотивацією керується український єпископ, щоб ганьбити віру йому подібних. І що подумають французи, які зовсім не знають українців, або знають дуже мало».

Євангеліє п`ятої неділі Великого посту дає відповідь на запитання про мотивацію. Марко пише про Якова та Йоана, які просили Ісуса про перші посади для себе. Матей, більше дбаючи про PR грона апостолів, місію працевлаштування двох братів приписав їх матері. Мотивація євангелиста Марка зрозуміла – показати, що Бог здійснив свій задум спасіння світу, який полюбив так, що Сина свого Єдинородного дав, (пор. Ів 3,16) не завдяки апостолам, а великою мірою попри їх слабкість, малу віру і страх. Пригноблююче враження, яке робить користолюбство апостолів, підсилює ще й те, що у справі своєї карієри вони звертаються до Ісуса після найбільш детального передвіщення ним його страстей.

Наскільки реальним був образ ситуації в Україні представлений діаспорним єпископом, підтверджують слова людини звідтам, Мирослава Мариновича, який писав на початку цього століття: «Впродовж останнього десятиліття – особливо на початку 90. – українське церковне життя відзначалося безкрилим конфесіоналізмом духовенства й загрозливим віросповідним анальфабетизмом мирян. Священики ставали воїнами Церкви, а миряни носіями доктринального невігластва й забобонів, псевдолояльних стереотипів і відрухових агресій».

Євангелист Марко не переживав за те, що подумають читачі Євангелія почувши про запопадливих апостолів. Так само не переживали за ефект щирості інші автори святих книг, коли писали про Юду, зраду Петра, боягузтво всіх, крім одного, апостолів, які покинули Ісуса в критичному моменті. Вони усвідомлювали, що силою Церкви є правда. Ця персоналізована у Христі, і ця, що нестримно виходить на яв, об`являючи позірно приховане. Сьогодні перед християнами проста альтернатива: правда про себе, завжди нарозривно пов`язана з любов`ю до Церкви і людини, або PR. Є Церкви, для яких все зло перебуває в інших, вічні жертви – як не тоталітаризмів, то лібералізмів, самі чисті, автентичні джерела світла. Самі себе обманюють, що світ наївно сприйматиме таку автопромоцію.

«Так, Господи, дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого». Єпископ з діаспори дав сувору оцінку ситуації в Україні. Проте так само критично єпископ з України міг би оцінити окремі аспекти духовного життя вірян (чи колишніх вірян) у діаспорі. Нині дедалі виразніше бачимо, яке спустошення вчинила комуністична система в постсовєтських країнах. З плином часу, парадоксально, негативні явища посилюються. Нам дано більше. І більше від себе треба вимагати.

Wielki Post:

pist

Семінарійні Хори

Mapa powołań

mapa powolaniowa 180