Семінаристи 2020/2021

             Nasza wspólnota

129495176 217863713185430 2255247564463914871 n

Літургійний календар

традиційних Церков візантійського обряду

chr-kal5

Archiwum

Світло для нового початку

4171573 76006afbСтрітення присутнє щодня – на Сході і Заході, бо від самих початків Церковного правила, тобто спільнотної щоденної молитви, елементом вечірньої молитви є гімн «Нині відпускаєш». «Постать Симеона втілює все людство, згорблене віками та придушене гріхом, котре, проте, не хоче померти, поки не зустріне Христа-Спасителя» – написав о. Жан Корбон. Не хочемо померти, не хочемо жити під ярмом зла, брехні, ненависті, тому разом з Симеоном кожного дня очікуємо «утіхи Ізраїля»(Лк 2, 25) і співаємо про спасіння, яке Владика «приготував перед усіма народами»(Лк 2, 30-31).

Це спасіння приходить як «світло на просвіту народам/поганам»(Лк 2, 32). І неминуче родиться запитання – чи люди ходять в сонцезахисних окулярах, бо вже майже дві тисячі років сяє світло Христове, а темрява, в якій погружені народи, здається дедалі глибшою. А ми очікували б прогресу, поступового вдосконалення – знаного з інших сфер життя – етичної, духовної складової людського існування. В енцикліці „Spe salvi”( „Спасенні надією”), чи не найцікавішому творі Бенедикта ХVI, читаємо, що «прогрес, коли до досягнень минулого додаються досягнення сьогодення, можливий лише в матеріальній сфері»(24). Тут людина з кожним поколінням краще панує над природою. Але у сфері етичної свідомості і моральних рішень не існує подібна можливість накопичувати досвід, бо «людська свобода є завжди новою і людина повинна приймати свої рішення завжди наново». Це веде папу до до констатації: «Свобода передбпчає, що приймаючи фундаментальні рішення кожна людина і кожне покоління є новим початком».

Це гарно мати велику спадщину, матеріальну і духовну – храми і мистецтво, університети і богослов`я. Але ніхто не гарантує такого ж майбутнього. Це драмат успадкувати матеріальну і духовну руїну – понищені церкви і ікони, суспільство, в якому склалася «аморальна більшість». Але ніхто не може унеможливити відбудови. Бо «кожне покоління є новим початком». І може як розтринькати чудовий спадок, так і піднести з руїн те, що здавалось приреченим на небуття. Треба прийняти рішення. Нерішучість є також рішенням – відмовою від свободи, «так» для життя згорбленого віками принижень і придушеного злом.

О. Богдан Панчак

{jcomments on}

 

Wielki Post:

pist

Семінарійні Хори

Mapa powołań

mapa powolaniowa 180