Рідко таке трапляється, щоб християни «старостильники» випередили тих від григоріанського календаря. Святкуючи цього року Благовіщення Пресвятої Богородиці 7-го квітня, у Хрестопоклонну неділю, східні християни мають нагоду усвідомити глибоку єдність містерії спасіння у Христі, воплоченому, розп`ятому і воскреслому Спасителі. Латинники, перенісши Благовіщення на 8 квітня, бо 25 березня припало у Великому тижні, згідно з літургійними приписами свого богослужіння не мають взагалі такого шансу.

В нашому Типику, авторства о. Ісидора Дольницького, празник Благовіщення має 16 випадків: від «одного з пісних днів Чотиридесятниці»(1), через «3-ю неділю посту»(3) і «Квітну неділю»(10) до «Великої п`ятниці»(13) і «Неділі Воскресіння»(15). В кожному випадку службу цього празника поєднується зі службою Тріодей – Великопісної і Квітної. І в Страсну П`ятницю гімнографія закликає до радості. Ніколи не переноситься Благовіщення на інший день.

Де ж шукати згаданої глибокої єдності містерії Христа? В генезі різдвяного циклу християнського літургійного року. Весь час побутує думка, що християнське Різдво впроваджено 25 грудня у відповідь на поганський празник Непереможного Сонця. Чуємо і читаємо це кожного року в днях перед святкуванням приходу Спасителя. Пора це припинити. Переконують до цього авторитети різних конфесій. Для католиків важливим повинен бути голос кардинала Рацінгера, який у книжці «Дух літургії» написав: «Годі підтримувати сьогодні старші теорії, згідно з якими 25 грудня прийнято у Римі як реакцію на міф Мітри чи християнську відповідь на культ Сонця, що його у третьому столітті впроваждували кесарі як нову державну релігію. Вирішальним для дати 25 грудня був мабуть зв`язок між створенням світу і Хрестом, створення з зачаттям Христа».

В юдаізмі було сильне переконання, що патріархи народжувалися і вмирали того самого дня в місяці. Християнство успадкувало цю думку, з цією різницею, що день смерті збігся не з днем народження, але зачаття. Враховуючи хронологію зачаття Івана Хрестителя, тісно пов`язану з зачаттям Ісуса, дату його зачаття і Страстей встановлено на 25 березня.

Глибока єдність містерії Христа об`являється нам всюди в автентичних, вірних традиції формах. В іконі Різдва Христового, далекій від сентиментальності, де вже передвіщається похорон Ісуса. В проповіді на Різдво св. Василія Великого, який проголошує: «Бог прийшов у тілі, щоб убити смерть у ньому приховану».

Святкуючи Благовіщення в Хрестопоклонну неділю якимсь способом осягаємо єдність Воплочення і Пасхи, приходу до нас і задля нас та переходу від смерті до життя і з цього світу до Отця того, який будучи Богом став людиною, щоб людину обожествити. Для християн Сходу особливо важливо, щоб зрозуміти нерозривну єдність двох аспектів. Почути заклик зі стихири Благовіщення: «благовістіть, люди, оновлення світу». Вашого світу – вашої країни, ваших міст і сіл. Нашої спільної справи.

o. Богдан Панчак

{jcomments on}