«Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»

(Ів. 8,12)

Покликання до священства – це велика радість та відповідальність. Бог кожну людину на землі до чогось кличе, декого кличе, щоб бути добрим лікарем, іншого, натомість, видатним письменником, ще іншого учителем в школі… Кожне покликання є гарне та потрібне. Не має гіршого чи кращого покликання, усі покликання рівні перед Богом. Важливо в житті розпізнати своє покликання та йти за ним і розвиватись у ньому. Бог пропонує його нам згідно наших талантів – те чи інше, але кінцеву відповідь «так» або «ні» даємо ми. Тому не можна потім звинувачувати Бога, що дав мені погане покликання, коли щось піде не так.

Добрим прикладом для нас того, як відчути куди кличе Бог та піти за Ним є Любомир Гузар, який говорить: «Покликання – це є дар, який треба плекати і берегти». Все його життя та усі сили були скеровані для Бога, Церкви та людей. У нього була найбільша мрія – бути людиною. Ця мрія здійснилася ще під час його життя, а особливо ми це побачили після його смерті. Він був людиною покликаною від Бога до людей, аби своєю простотою та людяністю провадити до Небесного Творця. Коли до нього дзвонили з якимось проханнями, то перше, що він говорив: «Чим можу послужити?». Любомир Гузар вбачав в кожному покликанні – можливість служити іншому. Саме так, а не інакше треба сприймати його, а особливо, якщо Бог нас кличе до священства. Бо що з того, як ми маємо багато талантів від Бога, ними не ділимося, а тримаємо тільки для себе або використовуємо для вигоди? Бог навчає нас, що талантів не треба закопувати, а, навпаки, розвивати та ділитися, щоб з нами не було, як у притчі про таланти: «Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів». (Мт. 25,28-30). Тому над своїм покликання маємо багато працювати, докладати зусиль, молитися за своє покликання, іншими словами закохатись у те, що я роблю і до чого прямую. Тоді ми будемо щасливі та радісні від того, що робимо.

Бог є Любов (1Ів. 4,16), і саме ця любов неустанно закликає нас до служіння один одному, до милосердя, до прощення, до перебування разом, до миру, до любові… Ісус Христос в Євангелії неодноразово показує нам, як найкраще сповнити своє життєве покликання, до прикладу наступними словами: «Ви – сіль землі; Ви – світло світу; Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі;»(Мт. 5,13-16).

«Немає покликання до священства поза покликанням до святості» (Блаженніший Святослав Шевчук). Ці слова нашого Патріарха ще раз пригадують нам, що священство це є великий дар, але також і велика відповідальність. Бо священик буде відповідати перед Богом не тільки за себе, а за всіх людей, яких Бог йому поручить. Тому дорогі брати маємо прагнути бути святими. Це нелегко, але з Богом все можливо. Бо бути святим: це бути собою, це любити свого брата, це невпинно прощати, це бажати гарного дня іншому, це запитати «як справи?», не очікуючи негайної відповіді, це прийнти людину такою, як вона є, бо саме такою її любить Бог… Кожен з нас може бути святим, тільки треба докласти трохи зусиль.

Вихователь молоді та просто добра людина святий Іван Боско подає нам рецепт святості: «1 – будь завжди радісний; 2 – виконуй щиро свої обов'язки щодо праці та молитви; 3 – будь милосердним та роби багато добра».

Цього року до нашої семніарії відчув поклик Божий «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» один семінарист з України. Дуже радіємо та дякуємо Богові, що сюди його запровадив, та за те, що він відважився сказати: «Так, Отче!»

Новий навчальний рік 2022-2023 в Митрополичій Греко-Католицькій Духовній Семінарії в Любліні розпочало 13 молодих людей, які власне на певному етапі життя почули голос Господній та є вірними цьому поклику.

На І курсі маємо одного семінариста:

- Богдан Кизимишин

На ІII курсі маємо одного семінариста:

- Ходачек Назар (Перемисько-Варшавська архиєпархія),

На V курсі маємо чотирьох семінаристів, котрі походять з України:

- Богдан Кравчук (Перемисько-Варшавська архиєпархія),

- Петро Яворський (Вроцлавсько-Кошалінська єпархія),

- Іван Мельникович (Вроцлавсько-Кошалінська єпархія).

 - Marek Bogdan ( Erazmus)

На VI курсі маємо вісім семінаристів:

- Андрій Андрушків (Ольштинсько-Ґданська єпархія),

- Василь Петришин (Перемисько-Варшавська архиєпархія),

- Дмитро Лавренюк (Перемисько-Варшавська архиєпархія),

- Христофор Єдвабнік (Ольштинсько-Ґданська єпархія),

- Ігор Процик (Перемисько-Варшавська архиєпархія).

- Барбуляк Василь (Стрийська єпархія),

- дияк. Голіят Сергій (Перемисько-Варшавська архиєпархія),

- Дреслер Олег (Вроцлавсько-Кошалінська єпархія)

Нашим опікуном є отець-проректор мітрат Богдан Панчак. Цьогоріч функції в семінарії виконують наступні семінаристи: Петро Яворьский – декан (страроста), також відповідальний за інтернет-мережі. Іван Мельникович – бібліотекар, Богдан Кравчук та Назар Ходачек– сацеляни (паламарі) каплиці .

Бажаємо всім семінаристам Богом благословенного навчального року. Хай Добрий Бог у всьому нам допомогає та скріплює у вірі. Слава Богу за все!

Яворський Петро

(V курс)

Навчальний рік 2022/2023

{JComments on}